«Ми варті бути щасливими на своїй землі! І для цього я йду працювати до Верховної Ради України»

«Ми варті бути щасливими на своїй землі!
І для цього я йду працювати до Верховної Ради України», Колихаєв Ігор, кандидат в депутати Верховної Ради України в 184-му виборчому окрузі (шляхом самовисування).

 Я – Ігор Колихаєв, громадянин України, мешкаю, як і всі, на цій землі. І, як і всі, бачу як руйнуються дороги, пустіють села, розвалюються покинуті будинки, клуби, закриваються дитячі садки, школи та лікарні… А головне, руйнуються ті цінності, на яких базується суспільство – родина. Багато людей полишають дітей і їдуть світ за очі на заробітки, аби хоч якось прогодувати свою родину. Я не можу змиритись з тим, що у такій країні як наша, люди живуть настільки бідно. Моє життєве кредо – роби, що можеш там, де ти живеш.

З цієї причини понад два роки тому я став ініціатором створення благодійного фонду. Спочатку це була невелика команда однодумців. Ми ремонтували дитячі садки, школи спортивні та дитячі майданчики, закуповували медичні препарати для тих, хто їх потребує.

Щороку значні кошти направляємо на придбання вітамінних комплексів для дітей, медикаментів невідкладної допомоги для ФАПів та амбулаторій. Підтримуємо навчальні заклади, бібліотеки, дитячі творчі колективи районів області: Бериславського, Високопільського, Великолепетиського, Великоолександрівського, Горностаївського, Нововоронцовського,  Нової Каховки. Для них закуповується і нове комп’ютерне обладнання, і інтерактивні дошки, і вкладаються кошти у ремонт і придбання сучасних меблів та наборів ігор для першачків, що розвиває дітей.

Капітально відремонтували Нововоронцовську школу №1. Здійснили повну реконструкцію четвертого поверху, замінили покрівлю, сантехніку, систему опалення та водопостачання, відремонтували актову залу, їдальню, відновили туалети на поверхах. Кардинально змінили і фасад навчального закладу.

А ще є дитячі садочки для яких купуються і кухонне обладнання, і ремонтуються приміщення, і облаштовуються розважальні комплекси та нові пісочниці.

Потішили малюків і у Херсоні: дошкільнятам подарували справжню казку. У дитячому садочку № 14 у старому середмісті відремонтували покрівлю та оновили фасад. І не просто пофарбували, а перетворили на яскраву фантастичну феєрію. Тепер діти ще з більшим задоволенням навчаються та грають в улюбленому закладі.

А ще значні кошти виділяю на встановлення Поклонних хрестів  та ремонт храмів, реконструкцію та ремонт меморіалів пам’яті та братських могил, загиблих у часи другої Світової війни.  Поклонні хрести встановили у Качкарівці та Зміївці Бериславського району, побудували Меморіал Слави в Малій Лепетисі, у селі Соломки Горностаївського району відновили меморіал загиблим воїнам, який є найбільшим братським похованням на території Херсонщини. Вважаю за справу честі  вшанувати їхню пам’ять, гідно зберегти її для наступних поколінь.

Як великий шанувальник рухливих та командних ігор підтримую і футбольні і волейбольні команди. Підтримка «Продексіма» стала звичною справою. І ця команда з футзалу стала справжньою перлиною у короні спортивних досягнень області. Починала як аматорська команда у 2006 році, пройшла тривалий шлях від перемог до перемог. У сезонах 2016/17,  2017/18, 2018/19 років тричі поспіль  – Чемпіон України з футзалу.

Я знаходжу  можливість фінансово підтримати і аматорські команди з футзалу, і проводити масштабні шахові турніри, і купувати обладнання (гімнастичні мати, м’ячі, та інше) для різноманітних секцій та гуртків.

До речі, кожен з районів відрізняється власними спортивними уподобаннями. Хтось більше захоплюється волейболом (у Великоолександрівському районі дуже поважають цю гру і протягом року проводять численні Кубки та першості). Хтось віддає перевагу шахам – у Високопільському районі відбувається чи не щомісяця черговий розіграш почесних Кубків у різних вікових категоріях.

У Новій Каховці розпочав будівництво «Н2О Нова Каховка» – Центру розвитку олімпійських видів спорту. Головним об’єктом цього закладу стане великий плавальний басейн.

Лише простий перелік зайняв би чималий час. Та за сухими цифрами стоять живі люди, діти, за якими майбутнє.

Коли я проаналізував все, що зроблено нами за останній час, то зрозумів: ми можемо допомагати лише дотиково, по краплині. А наші селища і міста потребують допомоги на державному рівні, на законодавчому. Я зрозумів, що крім нас це нікому не цікаво. Я буду дбати про людей.

Людина – головна цінність нашої країни, нашої Херсонщини!

Ми варті бути щасливими на своїй землі! І для цього я йду працювати до Верховної Ради України. НАМ ТУТ ЖИТИ!